You are viewing massssssha

Канада. Niagara Falls. The end :3


Останній пост. П'ятниця.

З самого ранку ми знали, що збираємось робити, бо запланували ще тиждень назад. Ніагарський водоспад. Зеник нарешті здав на права(принаймні усну частину). Ось це якраз книжка, яка йому в цьому допомогла.


Адам повернувся дуже пізно з роботи, бо навіть в Канаді інколи деякі "робочі" роблять помилки. Тому їм довелося довго все виправляти. Через цю дурницю він прийшов аж біля 18.00. Ми якимось чином вирішили таки поїхати все ж самі! Тітка, Стефанко, Зеник, Оксанка, Тарасик і я. 

Ми навіть задрімали по дорозі, бо все ж таки добру годину їхати, а то й більше(+ така благодать на хайвеях).

  

Коли приїхали, то нам зразу ж пощастило знайти місце на центральній стоянці(заплатили правда $15). Перше, що я побачила, дуже вразило. Бо не тільки очі завмирали від побаченого, але ще й все тіло покривалось цією білою пилюкою, краплями води.

 

Ми підійшли ближче, з'їли по шоколадці і розділились на 2 групки: відважні і недуже. До першої увійшли тітка і я, до другої - решта. Ми поспішили до кас по білети на кораблик, а вони пішли гуляти алеями.

  
  

Черги практично не було і ми встигли на передостанній кораблик. Спочатку йшли по дивному лабіринту, потім сідали в ліфт і нам видавали плащі. Ексайтменту не було вже де подітись.

 
  

Навіть довго чекати не довелося, може тому що це вже був вечір. Я спочатку думала, що навіть не буду одягати плащ, бо на вулиці було під 30, а в ньому взагалі зжаритись - раз плюнути. Проте потім зрозуміла, що без нього я б і секунди сухою не пробула.
 
 
 

Найбільше заворожувала веселка, яку можна було побачити практично завжди і з усіх сторін\боків\кутів. Навіть факт, що ти бачиш міст, США по іншу сторону і пливеш границею(чи як сказати правильно) просто вражає. 

 
 

Найстрашніше було те, що здавалось ніби ти більше не повернешся на берег і потонеш разом з усім екіпажем. Звичайно, що це продовжувалось тільки хвилини 2, поки ми перебували в самому центрі, де видно тільки бурхливі потоки води, "підводні смерчі" і білу стіну перед кораблем.
Повернулись з купою адреналіну і надзвичайними відчуттями, які постійно міняли настрій. А ще були на стільки мокрі з тіткою, що вода стікала з усіх можливих поверхонь: плащів, волосся, обличчя, очей, всього!
  

Знайшли другу частину великої команди і дізнались, що(все ж таки везучий день) о 22.00 будуть салюти. Тому пішли в самий центр, бродити вуличками і спостерігати за всіма шоу-людьми-шумом-гамом.

 

Потрібно сказати, що я не могла повірити в те, скільки різних сувенірних магазинів, кафе, ресторанів, ще чогось "придуманооголюдиною" є там. Їздять дивні машини, все горить різними вогнями, уламки висять з будівель, ляльки-люди лізуть по стінах, з будівель парує вода(ніби вулкани) і т.д.

 
  

Я навіть пішла зі Стефанком у "дім жахів". Так на пів дорозі ми там застрягли, у мене почалась істерика, ми світили мобільними і тримались за руки, кричали як малі діти. Ніколи туди не ходіть!

 16600cacda8111e18112123138100412_7 

Все не встигла сфотографувати, але там було багато персонажів з різних фільмів чи м\ф. Різні ресторанчики дракули чи франкенштейна, кінг-конга, експонати з книги рекордів та ін.

  
 

Ноги вже не хотіли йти, але нас чекав салют. Справді, коли підсвічується водоспад, грає музика і феєрверк горить в небі різними вогнями, то з'являється відчуття нереальності. Ти не можеш зразу усвідомити, що все ж таки це діється з тобою.
 

  

Дякую за подорож і незабутні моменти, що залишаються назавжди.

Канада. Shopping | Chuck E. Cheese's.


День був надзвичайно хорошим. Все розпочалось з shopping. Ми дружно зібрались на польську плазу, але у всіх була своя мета. Зокрема у мене: купити білети на автобус(виглядає як тролейбус, але без рогів).

Довго чекали когось і всі діти висипали з хати. Я трошки пофотографувала.

  
 

Потім ще дітей прив'язували, вірніше пробували. Так толком нічого й не вийшло, бо то ж конструкція з України, але насміялись добре.

  

Розпочали свій путь, який від сили продовжувався 10 хвилин. Потім я таки придбала 2 білетики. Вони класні й кольорові.

Сіла на 27 по-моєму, людей було мало і накрапав дощик. Дивилася у вікно, сидячи на останньому ряду і читаючи якусь безкоштовну газету. Доїхала аж до центру, Capters і Square1.
Там я поринула з головою в тотальний шопінг і бігання від одного магазину до іншого. Знаю тільки, що дуже була голодна, а руки відвалювались від тих тяжких пакетів. Десь о 5.00 мене забрав Адамчик і привіз додому. Ми ще жартували, що він мій slave(слуга), бо і привіз, і пакети поносив, і двері відкрив і т.д. 
    

Прийшов час веселощів!!!! Друг Адамчика працює в Chuck E. Cheese's. Це якраз рай для дітей(я ще дитина). Тому ми отримали привілеї в сумі майже 4 стаканів копійок(1$ = 5 копійок), 2 великих мотків виграшних купонів і повністю безкоштовний обід на 10 людей(3 великі 50 на 50 піци і напої - скільки влізе). Я була шокована. Хоч це і маленький ресторанчик, але там так затишно. Повно автоматів, куди кидаєш 1 монетку і граєш-граєш-грааєшш! А коли виграєш, то вилазять ті купони, які ти потім засовуєш в певну машину. Вона їх рахує і видає чек з сумою, на яку ти потім можеш вибрати різні призи. Тарасик чомусь взяв лінзу, малій Софійці взяли м'яку іграшку(як покемон), а я взяла якусь ляльку.

  

+ наш перший чек мав 666 очок:
 
Було справді класно, бо поїхали всі: тітка, Стефанко, Адамчик, Зеник, Оксанка, Тарасик, Оленка, Лєна, Данька, Софійка і я. Зайшли, коли було ще світло, вийшли - ніч.

 
 

Канада. Літаки&пончики.


Середа. Ранок. Як завжди йду вниз по сходах і з усіма вітаюсь. Проте не встигаю зайти на кухню, а вже бачу величезну коробку з ПОНЧИКАМИ від Tim Hortons. У мене ледве серце не стало, бо вони на стільки смачні, що душу можна залишити.

  

Снідали, вже не пам'ятаю, що творилось. Софійці купили "Дору" і звіряток. Я від них мліла, бо то таке "кют". Самі подивіться.

 

Потім ми зібралися і поїхали в Costco, бо треба було складати і відправляти посилки(не вистачає мені місця у валізі).
То не магазин! ТО ПОЛІГОН! Поки обходиш всі ряди і товари, то ноги відпадуть! Там дуже дешево все купити можна, але у великих кількостях. Ми купили стільки всього смачного і "некорисного", що вдома я буду харчуватись тільки хлібом і водою скоріше за все.
  

Нас було тільки 3: тітка, Оксанка і я. По дорозі назад захотіли подивитись як літачки сідають. Залишили машину і захоплено спостерігали як велетні пролітали над нами. Відчуття не можна пояснити.
 
  
 
Але бачила ще й як police спинила когось, от і сфотографувала.

 

Останнім подвигом було те, що ми все-таки засунули неймовірну кількість речей у дві невеличкі коробки, ще й встигли відвезти їх на пошту. Звичайно ж, що тітка все складала, а Стефанко і дядя Зеник їх пакували, але я також виконувала особисту важливу місію наглядача.

 

Нарешті прийшов час вечері, але на дворі пустився рясний дощ. Тому накрили перший раз стіл всередині. Гарно посиділи, насміялися. Навіть Стефанко казав, що то певно така курка попалась(всіх заразила сміхом).

 

Канада. Дощі.


Дощі у мене. Дощіі :(
Тому фото мало і запис буде короткий. Зранку їли панкейкс, потім мене висадили біля плази. Я там походила добрих 3 години.
Повернулась, посиділа на бекярді. Роксі і Юрчик з самого ранку поїхали в аеропорт, тому Зеник і Оксанка переїхали в їхню кімнату, Тарасику теж диван від Адамчика перенесли.
 
Прийшов Адамчик, Тарасик попросив включити Шрека. Ми троє пішли в бейсмент і дивились м\ф. Обожнюю своїх братиків. 

Знову робили барбекю, розкладали столи, пили горівку і закушували помідорами Стефанка. Багато не писатиму, ось фото.

  

Так люблю цих дітей! (без сарказму! але інколи складається враження, що в них шило в одному місці :3)

  

А ще мене розсмішило як Стефанко тримав Даньку:

 

На сьогодні все, не дуже я в настрої(дощі, дощі).

Канада. Юра і Роксі.


Хоча вчора й було 23 число, але нічого страшного не трапилось. Лиш "дощі" почалися :(
Тому змогла піти тільки зранку в басейн. Вся сім'я Галушок пішла "ляп-ляп" робити(Софійка так каже). Рада дуже бачити всіх щасливими, справді.
Це був останній день Роксі і Юрчика в нас. У вівторок зранку вони летять додому. Спочатку 13 годин, а потім ще 6. Постійно крутились на бекярді, але Соня шось зробила з ноутом, то ми з Адамом провозились з цим дуже довго. А потім всі вирішили подивитись фото, які я скинула. 
  

 Хотіла перейтись до плази, але мене підвіз Адам, бо йшов до залу. Після того й забрав.
Останні години разом, зараз вже пробиває на сльози. Братики копали м'яча, ми з Роксі сиділи говорили, перевертали сосиски, пили пивко.
 

Потім Юрчик вирішив всіх посмішити. Викладу тільки одне фото, за яке потім може отримати на горіхи, але нічого. лав ю світі ♥

  
Як же я за тобою буду сумувати, ти навіть не уявляєш! 
Нарешті всі почали збиратись на бекярді, розкладати столи! Стефан навіть порізав помідори з свого ж городу! Вони були величезними і смачними!


Всі зібралися: тітка, Стефанко, Адам, Юра, Роксі, Зеник(мій дядько, брат тітки і мого тата), Оксанка(жінка Зеника, сестра Ігора), Тарасик(мій братик, синочок Оксанки і Зеника), Ігор(брат Оксанки, сусід), Оленка(жінка Ігора, сусідка), Лєна, Софійка, Данька(діти Ігора з Оленкою).
Тепер можна точно сказати, що всі тут були частиною однієї великої сім'ї.
 
 

Після всього" балагану" ми пішли в хату, бо починався дощ, що згодом переріс у блискавки, грім і т.д.
Тарасик дуже хотів спати, я посиділа біля нього поки він заснув, гладила волоссячко. Це був один з найкращих моментів в моєму житті. Можливо я занадто сентиментальна, але яка є. 

Всі пішли спати, а ми ще вирішили пограти в ігри і подивитись фільм якийсь. Ми - Юрчик, Роксі, Адам і я.
Зробила собі чай, хлопці пили пивко. Step Brothers - смішно дивитись на англійській. Проте ми з Роксі витримали тільки пів фільму, попрощались, наобнімались і пішли спати.
Надіюсь, що політ буде швидким і легким для них обох. Я ще не розумію, що їх немає. Люблю.

Канада. Варто.


Поставила будильник на 10:00, бо тітка нас всіх хотіла взяти на сніданок. Збудили в 9! Знову швидко збиратись і the same story. Роксі, Юра, Адам, тітка і я влізли в 1 хонду, а потім ще й вилізли :3
Поїхали в Muddy Duck, там ще велика качка стоїть біля дороги. З вулиці нічим особливо не вирізняється, але в середині так приємно знаходитись. Набираєш стільки їжі, скільки хочеш. Тобі лише каву доливають постійно, хоч відро випий. 
Нам дали столик не в самому ресторані, а ніби як в залі з великими скляними вікнами. Було дуже світло, ясно, свіжо і ти розумієш тоді, що прийшов на сніданок сюди.

 
  

Пішли набирати собі всього, що душа бажає. На одному столі - фрукти, желе, тістечка, вершки. На другому - хлібчик, булочки, овочі і нарізаний сир\ковбаска. На третьому - одні тільки величезні торти(шкода, бо так наїлись, що навіть не спробували). На четвертому - гарячі, щойно спечені вафлі з різними сиропами, панкейкс, картопля, бекон, сосиски. На п'ятому - соки, фреші, все до пиття. А ще є стіл, де ти можеш замовити собі омлет чи яєчка, які хочеш. Там постійно стоять 4 хлопчики і щось готують. Можеш декілька разів собі ходити і набирати їжу, а ціна для всіх однакова.

  
 

Повернулись рано, в такій годині я тільки встаю. Юра і Роксі мали йти до Павлуся, ми теж. Проте Кейт і Марк з братом хотіли на пляж. Ми передумали з Адамом і домовились з ними. 
В 4 ранку Марк(напевно трохи хильнув) писав смс Адаму, а зранку пропав. Проте ми таки поїхали на пляж, але вже з 3 Адамовими друзями. Хороші хлопці, повеселились, але пішов дощ. Довелось повертатись і йти в басейн коло нас.

 

Зовсім трошки там побула і швидко пішла додому, бо в нас великі гості. Стільки Галушок ця хата ще не бачила. Приїхав Зеник з Оксанкою і Тарасиком. Летіли дуже довго, з пересадками. Я була на стільки їх рада бачити, що навіть передати не можу. Зразу почали робити купу фото, барбекю і накривати столи.

 
  

Потім мали маленький брейк і я трошки заснула, але тут всіх покликали знову фотографуватись. Я вийшла не дуже, тільки ж що СПАЛА. Проте на таких фото неважливо те, як ти виглядаєш. Головне - з ким ти.

 
 

Ранок починався чудово, з величезної кількості персиків. Всі ми вирішили побути разом хоча б першу частину дня. Було дуже жарко на вулиці, але сонечко не так часто виходило з-за хмар. Поїхали на басейн, далеко за Торонто. Знову ж таки, він був безкоштовним.
 

Спочатку дуже довго не могли знайти паркінг, тому трішки затримались. Бідні Роксі і Юрчик мучились з лінзами, але їм настрій це не зіпсувало. Перед басейном прогулялись вуличками, що вели до озера. Гарні там будиночки і район дуже спокійний.
 

Дійшли аж до парку і набережної. Було багато людей, всі займались своїми справами, нікуди не поспішаючи. Постійно шмигали туди-сюди на роликах. Гарне місце для відпочинку, ще й так близько від міста.
    

Дійшли до басейну, але він був переповнений. Там діє система "скільки вийшло=стільки зайшло". Всі стоять в черзі, але не занадто великій(після wonderland&leviathan мені тепер черги здаються мізерними всюди). Буквально через хвилин 10 ми зайшли туди. Басейн взагалі на 2 поверсі, їх там 3. 1ий - величезний і глибокий, там плавають більш-менш професіонали і старші, 2ий - по пояс води, купа людей, найкращий басейн, а 3ій - маленький, але дуже глибокий. Туди стрибають з вишки, яка має 2 поверхи також.

 
 

По дорозі назад ми заїхали у великий квітковий магазин, бо Роксі і Юрчик мали йти на новосілля. Потрібно було якийсь подарунок придбати, зійшлися на квітах. Купили "грошове дерево", до речі, класно виглядає. 

  
  

А ще я спробувала справжній гамбургер у Wendy's. Роксі ще й порадила, що взяти. Насолода! Правда дуже шкідлива :( 
Я чомусь була змучена, коли приїхали. А наша пара пішла мити машину, тітка трошки підшивала диванчик в гаражі. Я собі читала книжку в купальнику на бекярді. Ще й кукурудзу зварили, вона справді класна. Її так і називають "солодка", бо такий сорт, як мед.

 

Ввечері, коли ми з Адамом вирішили подивитись 3 частину Трансформерів, прийшли Юра і його жінка(Оксана). Я тільки встигла перекинутись декількома словами. Потім пішли смажити курку з Адамом, пити пивко і дивитись фільм. Класний вечір, тим більше: ТРАНСФОРМЕРИ В BLUE-RAY! огогого.
 

Адамчику потрібно було йти на подвійне побачення(як я зрозуміла), тому ми разом вибирали, як він виглядатиме. Мені було приємно, коли він мій подарунок теж одягнув. А потім я ще трішки вийшла на бекярд до Оленки і Ігора. Спробувала їхні шашлики(шишки-бобс) і зробила пару фото. Ось тату, можеш подивитись на нашого колишнього оператора.

 

Канада.


Знову не вийшло піти в басейн, бо погода якась вітряна була. Цілий день нічого не робила. Сиділа на бекярді і говорила з тіткою. Потім до нас ще прийшла Софійка, ми її нагодували борщем. 
Роксі і Юра влаштували маленьку паті десь, запрошували й мене, але я залишилась вдома. Ввечері майже нікого не було вдома, тому ми з тіткою і Софійкою пішли до бібліотеки. Біда тільки, що вийшли в 5 десь, а в 6 вона вже закрилась :( все ж таки п'ятниця.
 

В такій бібліотеці можна жити. Там поруч автомати з всякими батончиками і т.д., кав'ярня, все безкоштовно.
Є секції для дітей, де навіть є купа лего та іграшок, також є окремо комп'ютерний відділ і кабінети, де можна слухати аудіокниги. Я вже не говорю про великі колекції журналів і газет, що якраз розташовані біля диванчиків і каміну.
А книжок там купа, на всі смаки і потреби.

Тітка з Софійкою пішли додому, а я ще зайшла у віннерс. Купила дещо, вибрала маленькі подарунки рідним. Проте це забрало у мене більше ніж годину. Стомлена прийшла додому і нарешті поїла. Вечером ще й фільм подивилась(мило, але стало легше).
Дуже сумую! :( 

Канада. :)


Перший ранок, що я нормально поспала - четвер. Абсолютно нічого не робила, навіть до басейну не пішла, бо погода все зіпсувала. Хмарно, холоднувато, вітер! Я вже знову хочу сонечка.

Легенький сніданок, люблю каву з тостами і джемом чи смачними щойно купленими булочками з польської плази. До Роксі і Юри прийшов їхній друг, з яким Юрчик вчився колись в університеті. Проте прийшов не один, а зі своїм синочком.

 
 

Пізніше ми пройшлись з тіткою до китайської плази, доволі швидко дійшли. Я побачила школу, де вчився Юрчик, перший будинок, який вони рентували в Канаді. Хороший район, мені сподобався. 
На плазі зайшли в "доляровий", потім пішли за фруктами. Набрали і вишень, і ананасів, і манго, і т.д.
Основним сюрпризом для мене були китайські лічі(фото). До речі, дуже смачні, потрібно тільки чистити їх.

  
Потім я ще купила собі "шел" на телефон(фіолетову) і ми таки пішли в рибний магазин. 
Купили рибку, якась дивна була назва, тому не запам'ятала. Проте вона мала фіолетову чи рожеву полоску на спині.
Там стільки різних видів креветок, лобстерів, крабів, тюльки і взагалі риби, що очі розбігаються.

   

Вечір був звичайним, тихим, спокійним. Один день перепочити все ж таки треба.

Канада. Wonderland.


 

Середа - WONDERLAND!
Стільки вражень можна отримати тільки тут, я думаю. Потрапляєш у світ суцільних розваг, дух захоплює!

 

Ось карта:

 

Найпершою і найкращою гіркою була Leviathan. У мене ще й нігті такого ж кольору як гірка. Це 7 в світі і 1 в Пн. Америці гірка за швидкістю, довжиною і висотою. Це ще було мало людей в парку(мені Адам казав з Юрою), бо в черзі ми вистояли годину, навіть більше. Спеціально чекали, щоб сісти на передні місця(краще б це не робили). З НАШИМ ЩАСТЯМ, якраз коли ми мали вже сідати, то техніки вирішили зробити перевірку чи у них там щось зламалось, не знаю. Але ми мусили ще чекати хвилин 10. ЦЕ ТОГО БУЛО ВАРТО! Тебе просто повітря втискає в той стільчик, сльози вилітають з очей, ти навіть не можеш їх закрити! Це на стільки страшно, що ми з Юрою почали дико сміятись. Напевно то була захисна реакція, але відходили ми хвилин 20. Я говорити толком не могла, але якщо б не така довга черга, то я б ще раз(як мінімум) проїхалась на Leviathan.(на карті - у правому нижньому кутку)

  

Як ми їхали в парк, то зробили маленький брейк, пам'ятаю як Адам на дерево вилазив. Довелося ще повертатись за ID, але його навіть і не треба було потім. Як тільки заходиш в середину, то бачиш перед собою величезну гору, гірки, фонтанчики, квіти і купу іграшок в магазинах, солодощів і т.д. АНБЕЛІВАБЛ!
  
  

Потім ми трішки пройшлись парком, щоб просякнути тим всім духом екстріму і ексайтменту.
(2 фото - називаємо "топган", 2 КЛАСНА ГІРКА ПІСЛЯ LEVIATHAN)
 
 

Юрчик з нами пішов лише на 2 гірки, а потім повернувся до Роксі, яка лежала біля басейну, де роблять штучні хвилі. Ми з Адамом купили величезне морозиво, я навіть не змогла з'їсти його до кінця. Пішли на нові атракціони, на гірки біля тої величезної гори. Справді було весело і черги після Leviathan здавались мізерними.

 
 (дуже хотіла б виграти таку білу горилу)
 

Ми змучились сильно після всіх гірок, тому пішли до басейну. Всі люди ходять в купальниках по всьому парку, постійно посміхаються. Це як країна суцільного щастя і радості. Аж дивно інколи було. Правда всі речі дуже дорогі, проста кола 0,5 коштувала більше ніж 4$, грабунок!
 
 

Ми всі трішки зголодніли, тому, щоб не витрачати багато грошей, взяли одну величезну піцу. Як я люблю всю цю їжу тут, зовсім інакший смак. Але думаю, що доведеться вдома пити одну єдину воду після такого відпочинку в Канаді.
 
   
  
Після релаксу ми захотіли ще покататись на чомусь. Тому пішли на "Psyclone". Виглядало не так страшно збоку, але потім я зрозуміла, що все не так просто. Підкидало так, що відчував вітер всюди. + Ще мені подобається, що дозволяють знімати взуття на багатьох атракціонах, тому відчуття посилюються набагато.

 
 
Ще один чудовий день. Багато чого хотілось би ще розповісти, але немає часу. Сумую за вами. ♥

Latest Month

August 2012
S M T W T F S
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by Jamison Wieser